Смотреть больше слов в «Енциклопедії політичної думки»
ПОЗИТИВІЗМ (від лат. positivus - позитивний) - філософська течія, яка стала домінантою європейської культури у друг. пол. XIX ст. В історичній еволюції П. вирізняють три етапи: класичний (Конт, Літтре, Тен, Ренан, Дж. Мілль, Спенсер та ін. ), емпіріокритицистський 0Млх, Авенаріус, Пірсон, Дюем та ін. ), неопозитивістський (Шлік, Карнап, Рейхенбах та ін. ). Основоположник П. Конт, якому належить також термін "П.'\ кинув радикальний виклик метафізичній традиції європейської культури і проголосив настання нової епохи - справді наукового (тобто позитивного) знання. Наука (як сфера позитивного знання) не потребує спекулятивного обґрунтування. Вона сама спроможна здійснити будь-які грандіозні теоретичні синтези знання, що здобувається засобами різноманітних спеціальних наукових дисциплін. Слово "філософія" на цьому етапі позитивісти зберігають лише за тією галуззю науки, яка культивує методи синтетичного об'єднання позитивного знання. На рубежі XIX - XX ст. П. переживає кризу, зумовлену науковою революцією, що охопила майже всі галузі природознавства. Наслідком цієї кризи було започаткування другого етапу П., на якому стратегічне завдання вбачається не у створенні всеосяжних "синтетичних" систем, що систематизують універсально-загальні висновки наук про природу, суспільство й мислення, а в розробці по-справжньому наукової теорії пізнання, з якою тепер ототожнюється емпіріокритицистська епістемологія. Третій етап еволюції П. (неопозитивізм) пов'язаний із діяльністю представників логічного П„ Віденського гуртка та аналітичної філософії. Однією з провідних тез цього періоду є проголошення філософії не наукою про реальність, а практикою аналізу штучних і природних мов. Головна мета такого аналізу вбачається в елімінації з науки усіх тих понять, міркувань, псевдопроблем, які не мають пізнавального сенсу. Відмовляючись від догм махістського біологізму та психологізму, неопозитивісти намагаються досягти цієї мети у процесі удосконалення апарату математичної логіки і побудови дедалі потужніших логічних моделей Ф. ілософія виправдовується лише тією мірою, якою вона прояснює деякі з розрізнень, що не були ясними до її втручання. Для неї нема й не може бути ні єдино істинного філософського методу, ні будь-яких нездоланних меж. Такого роду підходи і до філософії, і до науки створили підґрунтя для трансформації П. у постпозитивізм.В. Лук'янець... смотреть
Iнапрямок у філософії XIX-XX ст., який вимагає, щоб пізнання спиралося на факти, які можна перевірити в досліді, відмови від метафізики, в науці наданн... смотреть
ПОЗИТИВІ́ЗМ, у, ч.1. Філософський напрям, заснований у 30-х роках XIX ст., який виходить з того, що все справжнє (позитивне) знання – сукупний результа... смотреть
-у, ч. 1) Суб'єктивно-ідеалістична течія філософії та соціології, що заперечує можливість пізнання об'єктивної дійсності і зводить мету науки до опису... смотреть
-у, ч. 1》 Суб'єктивно-ідеалістична течія філософії та соціології, що заперечує можливість пізнання об'єктивної дійсності і зводить мету науки до опису... смотреть
позитиві́зм (франц. positivisme, від лат. positivus – умовний позитивний) суб’єктивно-ідеалістична течія в буржуазній філософії, представники якої проголошують єдиним джерелом істинного знання емпіричні дані і заперечують пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення в цілому. Виник у 30-х pp. 19 ст. у Франції. Сучасною формою П. є неопозитивізм.... смотреть
позитивізм; ч. (фр., від лат., умовний, позитивний) 1. Течія у філософії та соціології, що заперечує можливість пізнання об'єктивної дійсності і зводить мету науки до опису і систематизації фактів та явищ, які тлумачаться як комплекс відчуттів та уявлень суб'єкта; різновид агностицизму. 2. заст. Ставлення до дійсності, що грунтується на досвіді і фактах.... смотреть
(англ. рositivism) один із напряків філософії, який стверджує, що справжні (позитивні) знання є результатом досліджень спеціалізованих галузей наукових знань і стоять поза світоглядними проблемами.... смотреть
[pozytywizm]ч.pozytywizm
філос.positivism
Позитиві́зм, -му, -мові
позитиві́зм іменник чоловічого роду
филос. позитивизм
-у m pozytywizm
позитивізм, -у
імен. чол. роду, тільки одн.філос.позитивизм